У віці 19 років у Тері Фокса був виявлений рак. Лікарі були вимушені ампутувати йому праву ногу вище коліна. Через три роки після втрати ноги молодий атлет приймає рішення пробігти від океану до океану через всю Канаду. Пробігти з головною метою — зібрати пожертвування для розвитку досліджень онкологічних захворювань. При організації «Марафону надії» він мріяв зібрати лише по одному долару з кожного канадського громадянина. Більше року він щодня тренувався, розуміючи, що навіть здоровій людині без попередньої підготовки таку дистанцію не здолати. Тері Фокс почав «Марафон надії» 12 квітня 1980 року із занурення ноги у Атлантичний океан (у м. Сент-джонс, провінція Ньюфаундленд) і мав намір занурити її удруге, але вже у Тихий океан (м. Ванкувер, провінція Британська Колумбія). За день у середньому він пробігав 42 км. Бігти було дуже важко, крім протезу, який скажено болів, у його тілі лютував рак. Лише величезна сила волі і мета, хоч якось допомогти мільйонам онкохворих, рухали його вперед. Не дивлячись на те, що початок «Марафону надії» не зовсім широко висвітлювався у засобах масової інформації, люди виходили зробити пожертвування і хоч якось підтримати цю сильну і мужню людину. На жаль, він не зміг закінчити свій марафон. Метастази поширились на легені і 1 вересня 1980 року він вимушено припинив дистанцію. Через десять місяців Террі помер. За 143 дні безперервного марафону Террі Фокс пробіг 5 373 км. До лютого 1981 року було зібрано близько 24 мільйонів доларів, але найголовніше він зумів привернути увагу суспільства. Тепер у Канаді і ще більш ніж у 50 країнах по всьому світу щорічно проводяться добродійні пробіги. А фонд розвитку імені Тері Фокса виріс до 360 мільйонів доларів